Як стати репортажним фотографом

За перші шість років третього тисячоліття у світі було зроблено більше фотографій, ніж за попередні сто п’ятдесят років. Це пояснюється дуже простою причиною - карколомним поширенням технологій цифрової фотографії. Пересічні громадяни повально стають фотолюбителями, а любителі масово прагнуть вирости у професіоналів. Як це зробити - перетворитися з любителя на фотопрофесіонала? Де навчитися мистецтву фоторепортажа? Як знайти роботу в ЗМІ? Цьому присвячена ця стаття - дебютна робота авторів сайту FotoReporter.

Багато, дуже багато людей в Україні цікавляться фотографією. Напевно, і ви читаєте ці рядки саме з цієї причини. Фотоапарати стали дешевими та якісними, навчитися законам композиції та поширеним технічним прийомам можна за кілька тижнів - через книжки та відкриті джерела в інтернеті. На крайній випадок фотошоп або інші редактори завжди допоможуть виправити помилки. В результаті спостерігаємо картину: велика кількість міських мешканців в тій чи тій мірі сьогодні стали любителями фотографії, а тег “фото” є найпопулярнішим у блогсфері.

Слідом за освоєнням любительського рівня фотографії у багатьох аматорів з’являється бажання зростати далі у сфері фотографії. Вони оновлюють техніку, купуючи так звані “напівпрофесійні” апарати. Маючи вже достойну камеру, вони багато знімають “для себе”, викладають світлини в інтернеті, освоюють фотошоп, багато експериментують.

З часом просунуті аматори починають отримувати хороші фотографії власного авторства, які в приниципі можна комусь продати. Вони бачать поруч приклади профі-фотографів, які з такими ж самими знімками й заробляють пристойно, і мають класну техніку. Ось тут-то просунутий аматор і замислюється вперше над кар’єрою фотографа… Можливо, ви якраз зараз перебуваєте на цьому етапі або професійного розвитку? Якщо ні, то, напевно, ви невдовзі дійдете до нього. Якщо так, то вам мало б бути цікаво - як ці всі люди, чиї фотки ви бачите в інтернеті та журналах, стали фотографами?

Наші спостереження показують, що український фоторепортерів можна поділити на два покоління: старе й нове. Старе - це ті, хто були фотографами тоді, коли автори цих рядків ще не народилися. Багато з них сьогодні - гуру репортажного фото.

Гуру

У 80х роках бути фотографом було складно, але водночас - престижно і прибутково. Проявляти плівки та друкувати фотографії доводилося власноруч, у власній лабораторії. Але ці тяжкості мали і свою іншу сторону - мінімальну конкуренцію, яка забезпечувала фотографам великий попит та великі доходи.
В середині 90х почався бум мінілабів, і бізнес фотографів став занепадати. Тепер кожен міг бути собі фотографом - не треба домашньої лабораторії, все дуже просто, швидко і якісно.

В цей період фотографи 80х пішли різними дорогами: частина закинула цю справу та зайнялася чимось іншим, частина лишилася у цій ніші (ставши, наприклад, весільними фотографами), а частина пішла працювати в пресу. Вони приєдналися до тих, хто працював ще в радянських ЗМІ, разом утворили так званий “гуру-пул”. І тепер вони вимушені терпіти конкуренцію з боку молодого покоління, до якого належимо ми, та й ви, напевно, теж.

Молоде покоління

Потік молоді в цех репортажників збільшився в кілька разів з поширенням цифрового фото - з кінця 1990х. Схоже, цей потік ніколи не пересохне. Саме його учасники сьогодні складають до 80% від особового складу фоторепортерів. Як представники молодого покоління стають професіоналами?

Освіта: кіно і телебачення

Мистецтву фотографії в обов’язковому порядку навчають студентів “кіношних” спеціальностей. Наприклад, в київських Університеті ім.Карпенка-Карого та Інституті кіно і телебачення при Національному університеті культури і мистецтв. Частина студентів-операторів та режисерів після навчання обирають для професійної діяльності не кіно і не телебачення, а репортажну фотографію, досягаючи значних успіхів і працюючи в найкращих виданнях. Оскільки спеціалізованих відділень репортажного фото немає в жодному виші, то операторський та режисерський факультети є, напевно, найкращою освітою для молодої людини, яка хотіла б бути репортажником. А щоб не мучитися п’ять років, можна кинути універ на третьому курсі - фотографію викладають на перших двох. Хоча ми цього не рекомендуємо.

Самоосвіта

“Найкраща освіта - самоосвіта”. Це в повній мірі стосується репортажного фото. Для цього потрібно небагато - камера, мінімум технічних знань та проживання у місті, де відбуваються бодай якісь події. Основне - практика, тобто тренування. Для цього підійдуть будь-які події, куди можна потрапити без посвідчення журналіста: клубні та вуличні концерти, мітинги, пікети, фестивалі, народні гуляння, футбольні та баскетбольні матчі. Також варто брати камеру коли ви йдете на пиво, та фотографувати друзів - адже репортажнику часто доводиться знімати людей під час інтерв’ю.

Дізнатися про події можна з інтернету - наприклад, анонси деяких київських подій публікуються в ЛЖ-спільнотах kiev_afisha та kiev_journalist, дуже повні анонси подій публікує ЛігаБізнесІнформ. Найкращі свої фотографії публікуйте в інтернеті - наприклад, на тому ж таки популярному блог-сервісі LiveJournal, чудовому фотосервісі Flickr, українському чи російському фотосайтах. Це дасть багато користі: 1) ви зможете отримати правдиву оцінку від незнайомих людей та дізнатися, чи ваші фотографії дійсно чогось варті, 2) ви поступово сформуєте власне портфоліо, яке допоможе знайти першу роботу (про це далі), 3) ви зможете познайомитися з репортажниками та переймати їхній досвід. Маленька порада: якщо ви плануєте стати фотографом-репортажником, то публікуйте саме репортажні фотографії. Не робіть міксу: тут фото з концерту, тут - красивий автомобіль, тут ваш котик на руках в коханої. Краще заведіть для пейзажів та особистих фото окремі екаунти.

Яка техніка потрібна?

Обов’язковий мінімум техніки, який треба мати майбутньому репортажнику: камера зі змінною оптикою, ширококутний об’єктив, спалах. Дуже бажано мати також довгофокусну лінзу, принаймні нижчого цінового сегменту. Щодо конкретних марок та моделей давати рекомендації не будемо - з сучасними темпами розвитку цифрової техніки, ці рекомендації застаріють вже кілька місяців. Порекомендуємо лише одне: як привабливо не виглядала б реклама марок камер середнього класу, краще за все зупинитися або на Canon, або на Nikon. По-перше, вони - найнадійніші. По-друге, їх легше буде продати, і їхня ціна на вторинному ринку значно вища, ніж на Olympus, Fujifilm, Pentax, Sony та інші подібні.

Як знайти першу роботу?

Як перше місце роботи ідеально підходять два різновиди преси: друковані видання маргінального типу та інтернет-ЗМІ другого ешелону. Під маргінальними ми маємо на увазі малотиражні газети та журнали - напрклад, спеціалізовані та комунальні. Щодо інтернет-ЗМІ ситуація подібна. Провідні новинні сайти давно мають професійних штатних фотографів, і новачку без досвіду туди потикатися не має сенсу. Тому ми рекомендуємо шукати роботу у виданнях, що обіймають в рейтингу місця після двадцятого.

Як дізнатися, кому з цих видань потрібен фотокор? Дуже просто. Купіть штук десять непопулярних газет та подзвоніть в кожну з них. Сходіть на кілька промислових виставок, позбирайте там галузеві журнали та теж обдзвоніть їхні редакції. Зайдіть на сайти та подзвоніть в їхні редакції (або, якщо на сайтах немає телефонів - напишіть імейл, з посиланням на сторінку з вашими репортажними фото).

У фотографа-початківця дуже високі шанси отримати роботу в таких виданнях. А ось заробляти якісь гроші там майже нереально. Так-так, перший час доведеться попрацювати безкоштовно, чи майже безкоштовно. Але вигода від такої роботи все-одно величезна: це, по-перше, посвідчення журналіста, яка дасть можливість знімати закриті події, такі як прес-конференції та засідання в органах державної влади; по-друге, перший досвід роботи в редакції - безцінний елемент самоосвіти.

Що далі?

Стати фотографом у будь-якому виданні, навіть на безоплатній основі - це перший крок, що відкриває нові перспективи. Якщо ви його зробили, то прийміть наші вітання: тепер ви в репортерському цеху, хоч і на найнижчій ланці. Але все залежить особисто від вас. Якщо ви комунікабельна та амбітна людина (а ви маєте бути саме такою людиною, якщо прагнете стати репортажником), у вас за короткий час неодмінно з”явиться нове, величезне коло спілкування. Десятки фоторепортерів, журналістів, редакторів, працівників прес-служб та інформагенцій. Якщо ви гарно себе зарекомендуєте у цьому середовищі, будете чесними та робитемете якісні фотографії - то зможете дуже швидко, за кілька місяців, просунутися на кілька сходинок, змінивши місце роботи на нове, більш поважне та краще оплачуване.

Здобувши роботу фоторепортера, ви будете отримувати неймовірне задоволення. Тепер ви - фотограф-професіонал, тобто заробляєте гроші тим, що вам подобається. Описаний в цій статті шлях пройшло багато іменитих фотографів - але це не означає, що цей шлях єдиний. Газети, журнали, новинні сайти, інформаційні агенції, прес-служби - їх сотні, в них із задоволенням працюють сотні фотокорів. Стати одним із них - не так вже й складно. Якщо ви поставили собі таку мету - бажаємо бути наполегливими в її досягненні та натхненними нею!

© 2007, Віктор Загреба, Анна Андрієвська; фото: Дмитро Купріян