Крадіжка фотографій в інтернеті

Фотографії привертають людську увагу набагато більше, ніж текст. Гортаючи журнал, найчастіше погляд зупиняється саме на сторінках, на яких надруковано якісні фотографії. Вдала фотографія на банері зумовлює більшу кількість кліків, а гарний, оригінальний фоторепортаж на новинному сайті обов’язково передрукують блогери, створивши додаткову промоцію самому сайту. Погодьтеся, хороша фотографія на рекламному плакаті в метро здатна виділити його з-поміж десятків “сусідів”. Саме так мистецтво фотографії відіграє свою важливу роль у ринковій економіці - воно допомагає продавати.

Публікуючи фотографії в інтернеті, ми наражаємося на ризик фотокрадіжок. Цей ризик стає тим більший, чим якісніші і неординарніші ваші фотографії, і чим більше відвідувачів у вашої фотосторінки.

З’ясування факту, що вашу фотографію хтось поцупив - емоційно неприємна подія, яка, на жаль, рано чи пізно стається з кожним фотографом. Тому в цій статті ми коротко розкажемо, базуючись на досвіді київських фотографів, хто, як і для чого найчастіше краде фотографії. І, звичайно, як цьому можна запобігати.

Визначимося з термінами

Для початку з’ясуємо, що таке “крадіжка фотографій”. Якщо хтось зберіг вашу фотографію собі на комп’ютер, для власної колекції - це, звісно, не є крадіжкою. Мова йде про публікацію чи використання фото в комерційних цілях без дозволу автора та підпису авторства фотографії. Саме це є крадіжкою. Або, говорячи юридичною мовою, - порушення ваших авторських прав, що гарантуються законом.

Хто і для чого краде фотографії

Ворога треба знати в обличчя, тому доцільно вивчити приклади з практики професійних фотографів - хто, за яких обставин і для чого крав їхні фотографії.

Анна Андрієвська, фотограф “Української правди” та один із авторів цього матеріалу. У вересні 2006 року стикнулася з цікавим фактом - її фотографію передрукував глянцевий київський журнал “Публічні люди”. Цікавим цей факт є тому, що якраз в цей час фотограф співпрацювала з цим виданням як фрілансер, знімаючи на замовлення. Факт несанкціонованої публікації було з”ясовано під час чергового отримання гонорару - редакція просто стягнула 500-піксельну фотографію з TabloID, перевела в чорно-білі кольори (для візуального маскування низької якості) і опублікувала на розвороті, без жодних підписів авторства чи джерела. Тоді редактор журналу пояснила, що це хтось з її заступників не догледів.

Проте, друковані видання крадуть фотографії рідко - якість та розмір фотографій в інтернеті не відповідає їхнім вимогам.

Найпоширенішими крадіями є інтернет-сайти. З такою проблемою стикнувся редактор сайту “Фотообоз” та фотограф Роман Чорномаз. В червні 2006-го він опублікував в своєму LiveJournal репортаж про акцію т.з. “мильних терористів” - коли у фонтанах на Майдані Незалежності утворилося багато веселої яскраво-білої піни. За пару днів Роман з подивом з’ясував, що його фото розмістив у себе сайт From-UA. Автор фотографій вступив у листування з редакцією, вимагаючи підписати фотографії та принести вибачення. В результаті обміну серією емоційних листів, спірні фотографії з сайту прибрали.

Олександр Косарєв, фотограф прес-служби НСНУ, стикнувся з порушенням своїх авторських прав з боку одного з львівських видавництв, яке у 2005 році видало перший альбом фотографій Помаранчевої революції. Суть порушення полягала ось в чому. Під час підготовки альбому видавництво скупило масу фотографій в фото- та інформаційних агенціях, таких як УНІАН та Укрінформ. Серед них були і фотографії О.Косарєва. Редактори вибрали найкращі фотографії і опублікували їх, зазначивши лише назви агенцій, в яких ці фото були придбані. Майнові права фотографів в цьому випадку порушені не були - вони отримали від агенцій свої відрахування. Проте були порушені саме авторські права - не зазначено авторів робіт. В результаті з’ясування стосунків львівське видавництво попросило у фотографа вибачення та запропонувало безкоштовний “авторський” примірник альбома.

Як мінімізувати ризики?

Мінімізувати ризик крадіжки ваших фотографій можна. Для цього треба, як мінімум, взяти собі за правило ставити тавро на роботах, які ви “випускаєте на люди”. Саме це почав робити (та невдовзі припинив) Роман Чорномаз після конфлікту з From-UA, і саме це стали робити TabloID і “Українська правда” після кількох фактів крадіжок.

Слід зауважити, що таврування нічого не гарантує - за великого бажання фото можна кадрувати, обрізавши підпис, або приховати його за допомогою Photoshop. Але такі випадки вкрай рідкісні - зазвичай займатися таким відвертим піратством просто немає часу, а для акуратного видалення тавра часу треба чимало.

Що робити, якщо вашу фотографію вкрали

Не панікуйте. Досить часто відсутність підписів під фотографіями - це або елементарна неуважність, або брак часу у того, хто ставить фото. Крім того, редактори та журналісти - не фотографи, і вони подекуди не приділяють уваги таким “дрібницям”, як зазначення авторства фотографій. А інколи сайти свідомо не підписують передруковані фото, сподіваючись, що автор не довідається.

В обох випадках може бути достатньо лише подзвонити чи написати листа в редакцію, яка опублікувала ваші роботи, ввічливо пояснити ситуацію та попросити підписати роботи та залінкувати підпис на сторінку, з якої фото було взято. Як правило, на що ми і сподіваємось, редакція негайно виправляється.

Якщо ж редакція не відповідає на листи, або ігнорує ваші прохання - можна “підняти кіпіш”. Для початку - в інтернеті. Публікація про порушення ваших авторських прав в усіх можливих популярних ресурсах (ЖЖ, форуми, зокрема форум на сайті видання-порушника, якщо такий має місце, тощо) буде корисною для інших авторів, по-друге, привселюдні заяви про порушення матимуть певний вплив на непорядну редакцію. Можна влаштувати флеш-моб, закликавши друзів писати листи-скарги на мейл редакції.

А можна вдягнути костюм і, озброївшись солідним портфоліо, прийти прямо в редакцію з вимогою сплатити як мінімум вартість вкраденого фото та пояснити редактору недоцільність подібної поведінки та конкретні ризики для видання у разі подальших несанкціонованих публікацій. Має подіяти.

Це деякі, але не всі способи запобігти порушенню вашого авторського права. Наприклад, ми не зачепили судовий процес як спосіб боротьби з фото-піратством. Ми зробили це свідомо, оскільки, по-перше, судова тяганина - це тема для окремого матеріалу; по-друге, до такого способу відстоювання своїх прав фотографи вдаються вкрай рідко; по-третє, це не завжди ефективно.

Бажаємо вам, щоб ваші авторські права завжди і неухильно дотримувалися, щоб всі конфліктні ситуації розв’язувалися мирно, і, найголовніше, щоб ваші фотографії були на такому високому рівні, коли їх будуть хотіти передруковувати. Адже навіть крадіжка фото має свою позитивну сторону - як-ніяк, це визнання майстерності фотографа.

© 2007, текст: Віктор Загреба, Анна Андрієвська; фото: Анна Андрієвська, Glediska.