Як зробити фотовиставку

Фотовиставки - хороша річ. Вони популяризують мистецтво фотографії серед широких мас, а любителям фотографії дають можливість чомусь навчитися, позичити якісь прийоми чи ідеї. Фотовиставки надихають робити хороші фотографії.

Зазвичай фотовиставку розглядають як можливість “на інших подивитися”, але рідко хто наважується “і себе показати”. Напевно, тому в Україні є так багато талановитих фотографів, про роботи яких знають лише їхні друзі.

Ми виходимо з того, що немає нічого неможливого - зробити фотовиставку під силу кожному. Ми переконалися в цьому, коли близько року тому вирішили зробити виставку робіт нашого дідуся Петра Андрієвського. Виставка з успіхом пройшла в галереї “РА-фото” у березні 2006 року. Сподіваємося, що наш досвід стане в нагоді тим, для кого власна фотовиставка - це щось з області мрій.

Ідея

Отже, по порядку. Перше, що необхідно для фотовиставки - добре продумана ідея. Просто добірка гарних фотографій не може претендувати на те, щоб бути виставленою (звичайно, окрім випадків, коли автор цих фотографій - гуру). Тобто, виставка має бути чимось ідейно цілісним, нести аудиторії якесь повідомлення (так званий “меседж”), щось собою підкреслювати, на чомусь акцентувати. В ідеалі вона також повинна мати елемент новизни (очевидно, що ідея “Київ - місто церков” новизни не має). Ідея вмотивує людей прийти на вашу виставку. Чим ідея оригінальніша, чим вдаліше вона сформульвана і чим краще реалізована - тим більшою буде кількість відвідувачів.

Важливо, що ідея була стиглою. Організовувати виставку з “сирою” ідеєю, доробляючи її на ходу - не найкраща ідея. Чітко і гарно сформульована ідея фотопроекту, викладена в тексті - запорука подальшого успіху.

Коли ми робили виставку Петра Андрієвського, ідею сформулювати було досить складно. Бо на фотографіях, які ми планували виставляти, не було чогось надзвичайного: повсякденна радянська дійсність, першотравневі демонстрації, спортивні змагання. Проте, ці картки мали для нас позитивне емоційне наповнення - нам було дуже цікаво їх роздивлятися. Ми бачили на них країну, якою вона була раніше - коли нашим батькам було стільки років, як нам зараз. Ця теза зміни поколінь згодом і перетворилася на ідею виставки.

З прес-релізу:

“Виставка авторських робіт фотографа Петра Андрієвського “Епоха” переносить глядача назад у часі – до України, якою вона була на межі 1970-х – 80-х років.
Чому обрано саме цей час? Тому, що це було рівно одне покоління тому. Саме в ті роки наші батьки навчалися в університетах, працювали в комсомольських загонах, мріяли стати – і ставали – видатними інженерами, науковцями, музикантами… Вони, як і ми зараз, були щасливі у своїй молодості та відкритості, мандрували і фотографували, раділи життю. Вони закохувалися одне в одного і, зрештою, саме в ті роки вони народжували нас…”

Гроші

Гроші - це, напевно, головний камінь спотикання, коли хтось думає про організацію фотовиставки. Ось два головні фінансові питання: скільки треба грошей і де їх взяти?

Відповісти на перше питання допоможе старий-добрий метод складання бюджету. Тобто, коли в одній таблиці спочатку перераховуються всі можливі статті видатків, а потім наводяться довідки і вписуються необхідні суми. Рядків швидше за все не буде багато - у нас вийшло шість: друк фотографій, рамки, оренда виставкової зали, фуршет, друк запрошень, друк рекламних плакатів.

Треба зазначити, що не на все були потрібні гроші. Наприклад, рекламні плакати в центрі міста були розміщені безкоштовно завдяки домовленості з фірмою “Green Media”. Фірма за це отримала статус партнера виставки, свій логотип на промо-матеріалах та в прес-релізі. Ще одним - інформаційним - партнером виставки стала “Українська правда”.

Спонсори

На питання “звідки взяти гроші” відповіді може бути дві. Можна зробити виставку за власний кошт - це не проблема. А от якщо власних заощажень на це бракує, то лишається традиційний варіант - знайти спонсора.

Як правильно шукати спонсора? Звичайно, треба його зацікавити. Ми знайшли спонсора для свого першого виставкового проекту з першої спроби. Спочатку ми вирішили, що добре було б, якби нашим спонсором був якийсь фото-бренд. А якщо так, то перше, що спало на думку - запропонувати спонсорство фірмі Canon. Сказано - зроблено. Пам’ятаючи про те, що можливо все, ми потелефонували до представництва компанії Canon в Україні. Коротко представилися, розповіли про ідею, і нам призначили зустріч. На зустрічі презентувалися, показали фотографії, назвали цифри та плановане рекламне та медійне покриття. Потім кілька днів чекали на рішення - воно виявилося позитивним. Спочатку навіть не вірилося, що нашим головним спонсором стала світова компанія Canon.

Місце

Важливо підібрати таке місце для проведення виставки, в якому б вона найорганічніше виглядала та сприймалася. В Києві чимало таких галерей, де можна демонструвати різні стилі та напрямки фотомистецтва. Список їх можна подивитися, наприклад, на сайті журналу “Афіша”. Розмір плати за приміщення чи її відсутність залежить від контенту, тобто від ідеї виставки та її реалізації. Якщо це щось дуже оригінальне та вражаюче, і якщо виставка проводиться за власний кошт, то можна претендувати і на безкоштовну експозицію. Наприклад, в Центрі сучасного мистецтва (т.з. Центр Сороса), або в Центрі Віктора Пінчука. Але, як правило, новачки на ці зали претендувати не можуть, тому варто зусередитися на галереї, за яку заплатять спонсори.

Другий варіант - якесь неспеціалізоване публічне місце. Клуби, кафе, ресторани, бізнес-центри - вони час від часу експонують чиїсь фотографії на своїх стінах. Звичайно, що більшість ваших глядачів буде складатися з випадкових людей, які прийшли перекусити чи розважитися. Але може це й добре - потенційна аудиторія ширша. До того ж, з адміністрацією можна без надмірних складнощів домовитися про безкоштовну виставку.

Для нашої виставки приміщення, як і спонсора, ми обирали, керуючись особистими симпатіями. Перша галерея, до якої ми звернулися - “RA-фото”, що на Хмельницького, 32. Виявилося, що на потрібний нам час галерея вільна, і наша виставка відбулася саме там. Ми дуже вдячні директору галереї Андрію Триліському за їхнє чудове приміщення та за його особисту активну участь та допомогу нам у підготовці виставки.

Медіа-висвітлення

Коли організація виставки вже на повному ходу, саме час подумати про її висвітлення в пресі. Велику послугу в цьому можуть зробити галеристи - у них вже є список розсилки, за яким вони розсилають анонси про свої виставки. Так ваша виставка потрапить в журнали “Афіша”, “10 дней” та подібні. Також на розсилку галереї можуть відгукнутися телеканали та газети. Але не залишайте запрошення преси лише на галеристів - зробіть це спільно. Ніхто краще за вас не напише про вашу виставку, про ідею, яку ви в неї заклали. Тому як мінімум підготувати запрошення для преси та прес-реліз - це те, що варто зробити особисто автору виставки.

Запрошення гостей

Відкриття вашої виставки - це як ваш день народження, тільки публічно. Сюди прийдуть журналісти, фотографи, і просто незнайомі люди. В жодному разі не забудьте запросити на своє свято друзів! Надрукуйте запрошення і розішліть його всім, хто є у вашій телефонній книжці. Батьки, друзі, одногрупники, колеги, сусіди. Занесіть кілька запрошень спонсорам. Постарайтеся нікого не забути - це дуже важливо для того, щоб виставка вдалася.

Фуршет

Так склалося, що відкриття виставок супроводжується фуршетом. Це загальноприйнята норма, і відступати від неї ми дуже не рекомендуємо. Адже ситі глядачі - вдячні глядачі. Вартість та асортимент фуршету залежить від вашої фантазії та затвердженого спонсорами бюджету. Найкращим і, в принципі, обов*язковим мінімальним набором на фуршеті мають бути холодні закуски, вино та безалкогольні напої. Бажано також - фрукти і солодке. Як розкішний варіант, можна пропонувати гостям “ікру красную і заморскую”, фаршировану щуку, кілька видів французького сиру, вишукані тістечка, каву еспресо тощо.

Довгоочікувана мить слави

День відкриття першої фотовиставки - найприємніший, але й найвідповідальніший. Вже багато зроблено, багато людей задіяно. Запрошено всіх без винятку друзів, всі телеканали, газети та журнали. Чи прийдуть вони всі? Чи сподобається їм побачене? Чи все пройде як потрібно? В першу чергу послухайтеся поради Карлсона - спокойствие, только спокойствие! Надмірне хвилювання чи знервованість не лише не принесуть бажаних результатів, а ще й можуть нашкодити. Друга порада - залучіть друзів до підготовки відкриття, адже на останній день може лишитися багато справ, які встигнути зробити самотужки просто неможливо. Наприклад, ми обрамлювали і розвішували роботи саме в останній день, за кілька годин до відкриття. Фуршет ми організовували без допомоги кетерингових фірм. Фізична допомога та моральна підримка - це саме те, що було нам необхідно. Ми би ніколи не встигли все організувати без наших чудових друзів!
Що казати в урочистій промові? Що хочете, але лаконічно. Ми в двох словах сказали, чому ми зробили цю виставку (див. пункт “Ідея”), подякували всім, хто прийшов, подякували дідусю (автору робіт та нашому натхненнику), подякували окремо кожному спонсору та партнеру виставки. Вийшло дуже кортоко і душевно, як і має бути.

Наша виставка тривала два тижні. Подарунок автору фотографій на 71-річчя вийшов чудовий - до речі, насправді нашою мотивацією була не пропаганда радянської романтики, а гарний подарунок дідусеві, якого ми любимо і шануємо. Саме тому виставка відкрилася в його день народження. Це була цікава пригода: ми зробили найкращий подарунок, який можна собі уявити. До того ж ми майже не витратили власних грошей, набули неоціненного досвіду та отримали величезне задоволення. Минув рік після тої виставки - тепер ми працюємо над своєю, власною.

P.S. ЗМІ про виставку “Епоха”:

TabloID
Подробности
Photographic.com.ua
Корреспондент, №9, 10.03.2006
Газета по-киевски, 13.03.2006
Афіша
What’s on
5 канал
Телеканал “Інтер”, програма “Перша експедиція”
Телеканал “Гравіс”, ранкова програма, 07.03.2006
Телеканал “НТН”, сюжет в новинах, 06.03.2006
ТРК “Київ”, сюжет в тижневому випуску новин

© 2007, текст: Віктор Загреба, Анна Андрієвська; фото: Анна Андрієвська, Петро Андрієвський